Наприкінці 2025 року космічна спільнота стала свідком драматичної загибелі комети C/2025 K1 (ATLAS). Вперше цей об’єкт помітили у травні 2025 року завдяки системі раннього попередження про астероїдну небезпеку. Комета була неабиякою: її діаметр становив близько 8 км, що значно перевищує середні розміри таких тіл. Крім того, вона мала дивний хімічний склад із нетипово низьким вмістом вуглецю, що одразу привернуло увагу дослідників.
8 жовтня 2025 року К1 досягла свого перигелію — найближчої точки до нашого світила. Комета пролетіла на відстані 49 млн км від Сонця. Це випробування вогнем і гравітацією часто стає останнім для крижаних мандрівниць. Спочатку здавалося, що К1 виявилася «міцним горішком» і пройшла перигелій неушкодженою. Проте виснажлива подорож мала відкладений ефект. Уже на початку листопада астрономи помітили, що комета почала буквально розсипатися на шматки.
Вдалий збіг обставин
Найцікавіше у цій історії — роль знаменитого телескопа Hubble. Те, що він зафіксував розпад комети, стало результатом неймовірного збігу обставин. Вчені планували використати телескоп для зйомки зовсім іншого об’єкта, але через технічні обмеження початкова ціль стала недоступною.
«Іноді найкращі наукові відкриття трапляються випадково, — пояснює Джон Нунан, професор Університету Оберна. — Нам довелося терміново шукати нову ціль, і ми обрали К1 саме в той момент, коли вона почала розпадатися».
Магазин від Universe Space Tech
Журнал Астероїди і Комети №1 2026 (194)
До товаруЗнімки Hubble вражають: комета розпалася щонайменше на чотири великі фрагменти, кожен з яких мав власну кому — хмару газу та пилу. Один із цих уламків згодом розкришився на ще дрібніші частини прямо на очах у дослідників.
Загадка запізнілого спалаху
Це випадкове спостереження дало науковцям рідкісну можливість «повернути час назад» і детально реконструювати хронологію катастрофи. Проте виникла загадка: існував значний часовий проміжок між самим моментом розпаду та різким посиленням яскравості комети, яке помітили наземні телескопи. За логікою, свіжооголений лід мав спалахнути миттєво. Чому ж сталася затримка?
Астрономи висунули дві основні теорії:
- Пилова завіса: можливо, щойно відкритий лід спочатку покрився тонким шаром сухого пилу, і лише після його скидання почалося яскраве випаровування.
- Внутрішній тиск: тепло повільно проникало всередину фрагментів, створюючи надлишковий тиск, доки він не вибухнув хмарою пилу, що розширюється.
Фінал космічної подорожі
Завдяки Hubble людство вперше побачило розпад комети лише через кілька днів після події, а не через тижні, як зазвичай. Це дає безцінну інформацію про фізику процесів на поверхні кометних ядер.
На жаль, комети К1 більше не існує. Тепер це лише хмара космічного сміття, що летить на відстані 400 млн км від Землі. Її траєкторія веде за межі Сонячної системи, тож ця мандрівниця вже ніколи не повернеться до нашого порогу.
Раніше ми повідомляли про те, як мисливець за астероїдами упіймав міжзоряну комету.
За матеріалами NASA
