Zeno Power уклала стратегічну угоду з Orano, щоб живити космічні батареї переробленими радіоізотопами. Французька компанія надаватиме америцій-241 (Am-241), вилучений під час перероблення відпрацьованого ядерного палива на заводі La Hague, а Zeno інвестує мультимільйонну суму для пріоритетного доступу до ізотопу. Am-241 стане паливом для радіоізотопних енергосистем (RPS), які Zeno розробляє для NASA — зокрема для місяцеходів, посадкових апаратів і майбутньої інфраструктури на Місяці. Це розв’язує дефіцит плутонію-238 і розширює варіанти тривалого автономного живлення в космосі.

Ключовою перевагою Am-241 є тривалий період напіврозпаду — понад 430 років — тож енергосистеми можуть працювати десятиліттями, включно з місячними ночами та в постійно затінених регіонах поблизу полюсів. Orano вилучатиме ізотоп саме з відпрацьованого палива, перетворюючи те, що вважалося відходами, на стратегічний ресурс для космічної енергетики.
Компанії співпрацюють щонайменше з 2022 року; нова угода формує стабільний ланцюжок постачання для серійного виробництва батарей. Паралельно Zeno розвиває ядерні батареї на стронції-90 для морських застосувань за контрактами Міноборони США, вибудовуючи мультипаливний портфель рішень від глибокого моря до далекого космосу.

Як це працює? Усередині ядерної батареї лежить крихітна таблетка америцію-241. Вона повільно розпадається і безперервно виділяє тепло — як мінівуглинка, що не гасне десятиліттями. Це тепло подають на термопари (дві різні пластинки металів), і за ефектом Зеєбека виникає електричний струм. Жодних клапанів чи шестерень — тільки стабільне тепло, яке перетворюється на електрику з невисоким, але надійним ККД. Секрет у простоті та довговічності: паливо добувають із переробленого ядерного відпрацьованого палива, тому його багато; період напіврозпаду довгий — тож батарея працює роками без підзарядки; а компактний екрануючий корпус забезпечує безпеку й постійну роботу навіть у темряві, холоді та пилюці Місяця чи далекого космосу.
Чому це важливо? Надійні RPS на основі Am-241 дадуть змогу науковим місіям працювати там, де сонячні панелі безсилі: у тіні кратерів, під час двотижневої місячної ночі та у глибокому космосі. Це стабільне живлення для камер, спектрометрів, сейсмометрів, ретрансляторів і навігаційних маяків, що критично важливо для Artemis і майбутніх обсерваторій / детекторів, які потребують безперервної роботи без сервісу.
Ядерні батареї — це мирний атом у службі науки, але у космосі є й темні сценарії. Що станеться, якщо ядерні технології перетнуть межу стримування і перетворяться на зброю на орбіті — з ризиком ЕМІ, каскадного сміття та колапсу навігації й зв’язку? Розберімося без паніки та тверезо: історичні заборони, реальні сценарії та наслідки для нашого щоденного життя — у матеріалі «Жахливий сон Оппенгеймера: наскільки реальна перспектива ядерної війни на орбіті?».
За матеріалами orano, world-nuclear-news, interestingengineering