Станом на понеділок, 6 квітня 2026 року, екіпаж історичної місії Artemis II майже дістався своєї мети — обльоту Місяця. Ця подія стане справжнім технологічним реваншем людства, адже востаннє людський погляд крізь ілюмінатор наближався до нашого супутника ще у 1972 році, під час фінальної місії програми Apollo.
Попри романтику зірок, реальність на борту залишається цілком приземленою. Пілот Віктор Гловер, спостерігаючи за тим, як Земля перетворюється на крихітну блакитну цятку, а Місяць невблаганно заповнює собою небо, повідомив про успішний хід польоту. Проте, як це часто буває у складних інженерних системах, тріумф супроводжується побутовими труднощами: головною темою обговорень між екіпажем та Центром управління польотами став не лише схід Землі, а й несправна система збору відходів.
Космічна сантехніка: виклики за межами атмосфери
На борту Orion встановлена одна з найсучасніших систем — Universal Waste Management System (UWMS), яку неофіційно називають місячним туалетом. Ця технологія вже пройшла випробування на Міжнародній космічній станції, проте в умовах автономного польоту до Місяця вона знову продемонструвала свою вразливість. Туалет зламався майже одразу після старту і відтоді працює лише епізодично.
Інженери NASA припускають, що проблема має термічний характер: ймовірно, лід заблокував зовнішній трубопровід, що заважає системі ефективно виводити рідкі відходи у відкритий космос. Поки фахівці на Землі шукають рішення, астронавти — троє американців та один канадець — змушені повернутися до «плану Б»: використання спеціальних запасних мішків для збору сечі.
Деббі Корт, заступниця керівника програми Orion, відверто визнає, що ситуація далека від ідеальної. Астронавти скаржаться на специфічний запах, який просочується крізь двері та завіси санвузла, вбудованого в підлогу капсули.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товару«Космічні туалети — це виклик, який зрозуміє кожен, хто колись стикався з ремонтом вдома, але тут ви за 300 тис. км від найближчого сантехніка», — іронізує вона, згадуючи, що подібні проблеми були звичним явищем і під час польотів багаторазових шатлів.
Джон Ханікатт, голова команди управління місією, резюмує: «Так, несправний туалет — це неприємно, але наші астронавти тренувалися роками, щоб долати будь-які труднощі. Їхній бойовий дух незламний».
І поки світ спостерігає за кожним метром їхнього шляху, екіпаж Artemis II продовжує свою подорож, доводячи, що людська цікавість здатна подолати як гравітацію, так і технічні недосконалості.
Геометрія рекорду
Місія Artemis II не просто повторює шлях предків, вона встановлює нову планку. Корабель має пройти по траєкторії вільного повернення, яка віддалить його від Землі на рекордні 400 тис. км. Це більше, ніж відстань, на яку віддалявся легендарний Apollo 13 у 1970 році.
Важливо розуміти, що Artemis II не виходитиме на стаціонарну місячну орбіту і не здійснюватиме посадку. Це «тест-драйв» систем життєзабезпечення та навігації в умовах радіаційного поясу та глибокого космосу. Виконавши гравітаційний розворот за зворотним боком Місяця, гравітація супутника, немов невидима праща, спрямує Orion назад до Землі. Під час цього маневру екіпаж матиме унікальну можливість детально задокументувати зворотний бік Місяця, який ніколи не бачив земного світла.
Погляд у 2028 рік: база на південному полюсі
Поточна 10-денна експедиція — це лише прелюдія. Якщо 10 квітня Orion успішно приводниться в Тихому океані, це дасть «зелене світло» для наступного, ще амбітнішого етапу. Космічна агенція планує, що вже у 2028 році місія Artemis III доставить двох дослідників безпосередньо на поверхню Місяця, у район південного полюса. Саме там, у вічній тіні кратерів, науковці сподіваються знайти поклади водяного льоду, який можна буде перетворити на кисень та паливо. Це стане основою для стійкої місячної бази — першого постійного форпосту людства на іншому небесному тілі.
Раніше ми повідомляли про те, як екіпаж Artemis II випадково розкрив пароль до бортового комп’ютера Orion.
За матеріалами phys.org
