Міжнародна команда вчених з Університету штату Сан-Паулу (UNESP, Бразилія) виявила потенційну загрозу, яка досі залишалася майже непоміченою. Йдеться про астероїди, що рухаються по орбіті разом із Венерою, але через специфічне розташування на небі їх практично неможливо побачити за допомогою наземних телескопів.
«Ці об’єкти не перебувають у класичному поясі астероїдів між Марсом і Юпітером, а набагато ближче — у резонансі з Венерою, — пояснює астроном Валеріо Карруба. — Вони роблять один оберт навколо Сонця за той самий час, що й планета. Проте через своє положення залишаються невидимими, хоча в далекому майбутньому можуть становити реальну загрозу для Землі».
Небезпека полягає у нестабільності їхніх орбіт. Астероїди можуть довго перебувати на безпечних траєкторіях поблизу Венери, але приблизно раз на 12 000 років переходять у нову конфігурацію, під час якої здатні перетнути земну орбіту.
На думку дослідників, венеріанські астероїди виникли у головному поясі між Марсом і Юпітером. Згодом, під впливом гравітації Юпітера й Сатурна, їхні орбіти змістилися ближче до Сонця. Там вони тимчасово «застрягли» в резонансі з Венерою.
Магазин від Universe Space Tech
Журнал Астероїди і Комети №1 2026 (194) – Тверда Палітурка
До товаруНаразі астрономи знають лише про 20 таких об’єктів. Майже всі вони мають витягнуті орбіти, що іноді дозволяє їх виявити. Однак комп’ютерні моделі свідчать: насправді таких астероїдів значно більше, і більшість із них рухаються по менш витягнутих орбітах, які приховує яскраве світло Сонця.
Дослідники змоделювали сценарії, за яких окремі астероїди можуть підходити до Землі на небезпечно малі відстані. Якщо такий об’єкт діаметром 300 м зіткнеться з нашою планетою, він утворить кратер завширшки кілька кілометрів і вивільнить енергію, еквівалентну сотням мегатонн вибухівки.
«Удар у густонаселеному районі спричинив би катастрофічні наслідки. Це сценарій, який не можна ігнорувати», — наголошує Карруба.
Ситуацію ускладнює те, що навіть сучасні інструменти майже безсилі. Наприклад, телескоп Віри Рубін у Чилі може бачити такі об’єкти лише кілька тижнів на рік і тільки тоді, коли вони підіймаються достатньо високо над горизонтом. Решту часу вони буквально «зникають» у сяйві Сонця.
Тому вчені покладають великі надії на космічні місії. NASA вже працює над апаратом Neo Surveyor, а Китай планує запустити місію Crown. Вони зможуть зазирнути в області, які недоступні для наземних телескопів, і відкрити для нас цей прихований світ.
Дослідження опубліковане в журналі Astronomy & Astrophysics.
