Чому люди бояться комет

Уже кілька місяців головним космічним тілом, про яке згадують журналісти, залишається міжзоряна комета 3I/ATLAS. При цьому серед повідомлень переважають тривожні, на кшталт «ніхто не розуміє, що відбувається, але це страшно». І насправді це абсолютно та сама реакція, яку люди демонструють щодо «волохатих зірок» уже багато століть.

Страх комет

«Міжзоряна комета 3I/ATLAS повернула у бік Марса. Чи можливо, що іншопланетяни планують влаштувати на ньому свою базу?». Саме так у середньому звучить назва статті про це небесне тіло в останні кілька тижнів. І такі публікації незмінно популярні, попри те, що зазвичай у них викладається повна маячня.

3I/ATLAS змушує людей вигадувати різні жахи, джерелом яких вона нібито може бути. Звичайно, що все це можна списати на те, що це лише третій міжзоряний об’єкт, відкритий астрономами, а також на те, що перигелій вона проходитиме, перебуваючи по інший бік від Сонця відносно нас.

Але ж насправді в ірраціональному страху перед 3I/ATLAS нічого дивного немає. З усіма кометами завжди було те саме. Питання, який запис про них вважати найдавнішим, залишається дискусійним, проте навіть якщо брати березень 239 року до н.е. (перша дата, яка визнана надійною і достатньо точно визначена), то вже тоді у китайській хроніці цей запис супроводжується повідомленням про смерть воєначальника Мен Ао.

Скоріше за все, тоді люди бачили на небі знамениту комету Галлея. Принаймні, розрахунки показують, що саме в той час вона мала навідатися у внутрішні частини Сонячної системи. І, звичайно ж, нічию смерть це небесне тіло не могло викликати. Проте наші пращури шукали зв’язок із подіями на Землі й, звичайно ж, його знаходили.

Комету Галлея люди спостерігали майже при кожному подальшому проходженні нею перигелію. І незалежно від того, які дослідники бачать записи: китайські, близькосхідні чи західноєвропейські, всюди поруч із кометами смерті царів, голод та чума. Є і виняток, на кшталт появи цього небесного тіла у 12 році до н.е., щодо якого є припущення, що саме воно могло бути Вифлеємською зорею, що сповіщала про народження Ісуса Христа.

Що це таке?

Чому комети здавна викликали у людей таку реакцію? Насамперед через те, що ніхто не розумів, що воно таке. На відміну від усього, що люди бачили на небі, комети з’являлися раз на кілька десятиліть, залишалися на небі протягом кількох тижнів, а потім знову зникали. Жодне небесне тіло не поводилось таким чином.

Небеса вважалися втіленням порядку, циклічності та незмінності. Саме поняття вимірювання часу — результат астрономічних спостережень. Панівною була думка, що земні закони не можна застосовувати до небесних тіл.

На тлі всього цього комета (у перекладі з давньогрецької «волохата зоря»), яка нагадувала світило, що відростило собі довге волосся та бороду, просто не могла не бути нічим іншим, крім порушення гармонії.

Саме такі роздуми привели Арістотеля до уявлення про комети, яке було панівним упродовж майже 2000 років. До нього грецькі філософи висловлювали припущення, що це — космічні тіла, чимось подібні до планет. Проте батько наукового методу вирішив, що це може бути лише явище у верхніх шарах атмосфери.

І це ще було відносно наукове пояснення. Стародавні скандинави, для прикладу, вірили, що світ створений із тіла прадавнього велетня Іміра, причому різні частини його тіла стали різними речами. Небо, наприклад, було створене з черепа, а комети були його уламками. Чи можна чекати чогось хорошого від падіння уламка гігантського черепа?

Усі ці пояснення людей бачити у появі комет насамперед якийсь знак, що провіщав неприємні речі, а далі вже кожен бачив щось своє. Наприклад, правителі Кореї використовували комети як вказівник, на кого нападати. На кого вкаже хвіст «бородатої гості», той і має поплатитися за всі образи.

Інколи ставалися веселі випадки. Наприклад, коли у 70 році з’явилася чергова «волохата зоря» і всі почали розмірковувати над тим, на чию смерть вона натякає, римський імператор Веспасіан сказав, що він-то лисий і комети не боїться. Це царю Парфії, у якого з волоссям на голові все було гаразд, варто постерегтися.

Правда, що не допомагає

Не можна сказати, що абсолютно всі вчені були згодні з думкою Арістотеля про те, що таке комети. Альтернативні думки висловлювалися і в античні часи, і серед ісламських вчених, але авторитет його лишався високим, тому кожна поява комети супроводжувалася розмовами про те, яких неймовірних подій тепер можна очікувати, хто помре, чи буде чума, голод тощо.

Один із найвідоміших випадків стався у 1066 році, під час завоювання Англії Норманським герцогством, і саме цього року прилетіла комета Галлея. Її появу настільки міцно пов’язали з політичними подіями, що вона разом із лицарями потрапила на гобелен з Байо, який зображує доленосну для Британських островів битву при Гастінгсі.

Однак у другій половині XVI століття ситуація почала швидко змінюватися. Черговий приліт комети Галлея докладно відстежував данський астроном Тихо Браге. Йому вдалося встановити, що під час спостережень вона перебувала принаймні вчетверо далі від нас, ніж Місяць, тому атмосферним явищем бути ніяк не може.

У майбутньому ці та інші спостереження дали можливість Кеплеру та Ньютону сформулювати загальні закони, яким у Сонячній системі підкоряється обертання усіх тіл, зокрема і комет. Останньому ж ми завдячуємо і першим більш-менш сучасним поглядом на природу комети — невелике тверде ядро, за яким тягнеться довгий хвіст із дифузної речовини.

Чи допомогли ці роботи позбутися навали жахливих чуток про біди, які вони можуть спричинити? Лише частково. Бо, наприклад, такий собі Готтард Артус з Гданська у 1619 році опублікував книжку, у якій стверджував, що Велика комета, яка спостерігалася за рік до того, є провісницею наближення Страшного суду.

У 1711 теолог Вільям Вітсон використав розрахунки Едмунда Галлея, щодо Великої комети 1680 року, аби обґрунтувати теорію, що в попередній свій приліт вона викликала Всесвітній потоп, описаний у Біблії.

При цьому Вітсону повірили не в останню чергу через те, що він, взагалі-то не був твердолобим фанатиком. Навпаки, активно розповсюджував наукові знання. Але спроба поєднати їх із біблійними міфами призвела до небажаних результатів.

Сучасні жахи

Історія з Вітсоном показала характерну особливість кометних страхів. Наявність наукових даних про комети хоча і знижує страх перед ними, на 100 % від виникнення вигадок про них не захищає. Надто вже легко використати наукові дані для їхнього конструювання.

Характерний випадок стався у 1910 році, коли до Землі наблизилася все та сама комета Галлея. Того разу вчені провели спектральний аналіз і виявили, що в її складі є ціан та чадний газ. Вони отруйні, а Земля саме мала пройти крізь хвіст. Науковці ще до того заявляли, що на живих істот на нашій планеті це ніяк не вплине. Проте це вплинуло на появу людей, які продавали таблетки від «кометної отрути».

За останнє століття мало що змінилося. Якби зараз Земля мала пройти крізь хвіст 3I/ATLAS, напевно знову знайшлися б ті, хто сіяв би паніку — чи то через уявне зараження інопланетними мікроорганізмами, чи через страх перед отруйними газами.

Тож істериці навколо можливого прильоту інопланетян не варто дивуватися. Насправді дивно було б, якби вона не сталася. Вигадувати усілякі жахи про те, що не дуже розумієш, — природна особливість людської психіки.

У майбутньому на нас чекає ще багато міжзоряних об’єктів, і деякі з них, цілком можливо, підходитимуть до Землі значно ближче, ніж 3I/ATLAS. Які таємниці ми про них дізнаємося під час дослідження, спрогнозувати важко. Але можна з упевненістю сказати, що тоді теж розповідатимуть купу страшних історій про чуму, вторгнення та смерті відомих людей.