Чи справді сузір’я Водолія таке порожнє

Водолій — це велике зодіакальне сузір’я, в яке Сонце входить 16 лютого. Попри свої розміри, воно здається дещо порожнім, бо по-справжньому яскравих зір у ньому немає. Однак чи насправді воно таке вже нецікаве?

Водолій на небі

16 лютого Сонце входить до Водолія. Із цим фактом, як завжди, не згодні астрологи, які стверджують, що воно увійшло до цього сузір’я ще 21 січня, і вже 20 лютого опиниться у Рибах. У тому, що це не так, можна переконатися за допомогою будь-якої програми-планетарію. Однак прихильники ідеї, що небесні світила можуть якось напряму впливати на наше життя, продовжують наполягати на власному варіанті.

Про причини цього можна прочитати ось у цій статті. Якщо коротко, то основною з них є прецесія земної осі, внаслідок якої точка весняного рівнодення весь час зміщується, а разом із нею і реальний час, коли наше світило входить до кожного із сузір’їв. Відіграє свою роль і визначення їхніх точних кордонів, яке сталося на початку ХХ століття.

Зі зміщенням точки весняного рівнодення пов’язаний той цікавий факт, що більш ніж 4 тис. років тому, коли тільки зароджувалися знання, які потім розділилися на астрономію й астрологію, точка зимового сонцестояння (для Північної півкулі, для Південної воно є літнім) знаходилася саме у Водолії, але відтоді через Козорога «переїхала» до Стрільця.

А взагалі лютий — найгірший час для того, аби спостерігати Водолій у небі. І справа саме в перебуванні у ньому Сонця. Сузір’я сходить і заходить разом із ним. Тому спостерігати його вночі неможливо.

Найкращий час для спостереження сузір’я Водолія — друга половина літа. Тоді воно сходить на небі невдовзі після того, як починає темнішати, й у середині ночі перебуває в зеніті. Розташоване воно поруч із примітним чотирикутником Пегаса. Далі треба знайти сузір’я Козорога, як вказано ось у цій статті. Між ними двома і буде Водолій.

І ось тут виникає головна проблема із цим сузір’ям. На вигляд воно як велике порожнє місце. Зазвичай у ньому можна виділити тільки невелику групу зір у формі букви Y. Це так званий астеризм Глечик. Він і ще ледь помітна смуга слабких зір, що ніби витікає з нього, — практично єдине, що у Водолії можна розгледіти неозброєним оком.

Сузір’я здається порожнім і таким, в якому просто немає цікавих об’єктів. Але чи справді це так? Розберімося у цьому разом!

Хто такий Водолій

Як і інші зодіакальні сузір’я, Водолій прийшов до нас зі стародавньої Месопотамії. Проте хто саме ховається за цим образом, із певністю не може сказати ніхто. І річ не в тому, що, як у випадку з Козорогом, не існує міфів, які більш-менш чітко пояснюють його походження. Навпаки — їх чимало, але кожен із них розповідає зовсім іншу історію.

У стародавніх шумерів Водолій асоціювався з богом Еа, або Енкі — володарем мудрості, прісних вод і підземного світу. У цьому сенсі він був своєрідним продовженням Козорога, якого також пов’язували з тим самим божеством. Два темних сузір’я, в яких Сонце перебувало в ту пору року, коли дні найдовші, чудово асоціювалися з темними підземними водами як символом спокою смерті, за яким настає весняне відродження.

Однак вже у стародавніх єгиптян це сузір’я, при все тому ж образі води, що ллється з глечика, мало не такі похмурі асоціації. Саме під час перебування у ньому Сонця розливався Ніл, а одразу після цього наставав час весняних польових робіт.

У еллінів були свої міфи, пов’язані з Водолієм. Один із них ототожнює це сузір’я з Девкаліоном — сином титана Прометея. Після того як його батько викрав у олімпійських богів вогонь і подарував його людям, боги вирішили покарати смертних. Вони наслали всесвітній потоп, проте Девкаліон і його дружина Пірра врятувалися та поклали початок новому людському роду.

Інший давньогрецький міф пов’язує фігуру Водолія на небі з хлопцем на ім’я Ганімед. Він славився надзвичайною красою, тож Зевс забрав його до себе на Олімп, аби він прислуговував богам під час святкувань. Тож цілком можливо, що з глечика насправді ллється не вода.

Найяскравіші зорі Водолія

Хоча сузір’я Водолія здається темним і порожнім, у ньому все ж є кілька цікавих об’єктів. Найяскравіша його зоря — Бета Водолія, або ж Садальсууд. У перекладі з арабської її назва означає «найщасливіша з найщасливіших».

На нашому небі це помітна, але далеко не яскрава зоря, що має величину 2,87. Насправді це достатньо рідкісний жовтий надгігант, який віддалений від Землі на 540 св. років. Його світимість у 2000 разів перевищує сонячну. За масою він переважає наше світило у 5–6 разів, а за радіусом у 48.

Причина того, що жовті надгіганти, подібні до Садальсууда, є досить рідкісними, полягає в тому, що вони представляють короткий етап у житті масивних, а отже, й не надто поширених зір. Народжуються вони як гарячі блакитні світила, але вже за кілька десятків мільйонів років проходять майже весь спектральний шлях — аж до червоної стадії. Після цього такі зорі або скидають оболонки й еволюціонують далі, або завершують життя вибухом наднової.

Цікавою особливістю Садальсууда є те, що в телескоп біля нього видно ще дві маленькі зірочки. Однак науковці досі не впевнені, чи є вони його компаньйонами, чи просто випадковими світилами десь далеко позаду.

Друга за яскравістю зоря сузір’я — Альфа Водолія, або ж Садальмелік, у перекладі з арабської — «щаслива зоря царів». На земному небі вона має видиму величину 2,94. Насправді ж це такий самий рідкісний жовтий надгігант, як і Садальсууд. Віддалений він від нас на 691 св. рік, хоча існують й інші оцінки: 660, 760 та 520 св. років.

За радіусом зоря у 70 разів перевищує Сонце, за масою — у 6,31 раза, за світимістю — у 3917 разів. Якихось супутників чи планет у неї не виявлено. Вважається, що і Садальсууд, і Садальмелік народилися як члени однієї групи зір близько 53 млн років тому.

Третьою за яскравістю зорею сузір’я є Дельта Водолія, або ж Скат. Вона має видиму зоряну величину 3,3 і віддалена від Сонця на 113 світлових років. Це біла зоря з масою у 3,19 і радіусом у 4,16 раза більше за сонячний. За світимістю Скат переважає Сонце у 100 разів. Якихось компаньйонів чи планет у неї не виявлено. Вік становить близько 300 млн років.

Найближчі зорі Водолія

Найближчою до нас зорею сузір’я є EZ Водолія. Вона розташована на відстані лише 11,3 св. року від нас. Насправді це система з трьох червоних карликів, жоден з яких не є достатньо яскравим для того, аби побачити його без телескопа.

Та й розміром ці зорі похвалитися не можуть. Дві з них мають масу в 11 % від сонячної, а третя — лише 9 %. При цьому компоненти А та С перебувають на відстані лише 0,03 а.о. один від одного і роблять один оберт за 3,8 земної доби. При цьому ця пара та компонент B крутяться навколо спільного центру мас. Один оберт вони роблять за 2,2 земних роки.

Друга за віддаленістю від нас зоря сузір’я — Глізе 876. Відстань до неї становить 15,3 св. року. Це достатньо великий червоний карлик. Його маса становить 34 %, а радіус — 37 % від сонячного. Температура поверхні складає 3200 К, що майже вдвічі менше, ніж у Сонця.

Цікавою Глізе 876 робить система з чотирьох планет. Глізе 876 d, яка розташована найближче до зорі, робить один оберт лише за 1,94 доби, тобто перебуває впритул до своєї зорі. Що вона при цьому собою являє, з урахуванням того, що маса її у 6,7 раза більша за земну, — цікаве питання. Вважається, що вона є планетою земного типу, хоча, можливо, це також невеликий «водяний гігант», який мігрував ближче до світила і втратив певну частину своєї маси.

Наступною йде Глізе 876 с, середня відстань якої від зорі складає 0,13 а.о., а період обертання — 30 земних діб. За маси у 74 % від маси Юпітера вона являє собою достатньо великий і теплий газовий гігант.

Третя планета системи, Глізе 876 b, — це велетенський газовий гігант, маса якого у 2,3 раза перевищує юпітеріанську. Найцікавіше у ньому те, що один оберт він робить за 61 добу і рухається всередині «зони життя» червоного карлика. Це означає, що якщо у нього є великі супутники, то на них може існувати рідка вода. Четверта планета системи, Глізе 876, має масу у 16 разів більшу за земну і робить один оберт навколо зорі за 123 доби. За своїми характеристиками вона нагадує Уран.

Третя за віддаленістю зоря в сузір’ї Водолія — Глізе 884, віддалена на 26,8 року від нас. Це одиничний помаранчевий карлик, маса якого становить 63 %, а радіус — 67 % сонячного. Планет у нього поки що не виявлено.

Інші цікаві об’єкти

Проте є в сузір’ї Водолія планетарна система, до якої ось уже кілька років прикута увага науковців всього світу. Йдеться про червоний карлик TRAPPIST-1, розташований на відстані 40 св. років від нас. У нього виявили систему із семи планет, при цьому всі вони є землеподібними з погляду розміру та маси.

Скільки з них насправді можуть мати умови, хоча б віддалено подібні до земних, залишається предметом наукових дискусій. Вважається, що в «зоні життя» розташовані принаймні три світи. Проте останні спектроскопічні дослідження їхніх атмосфер і поверхонь ставлять під сумнів наявність там кисневих атмосфер і стабільних гідросфер. Попри це, дослідження в цій галузі тривають.

Іншим цікавим об’єктом, присутнім у сузір’ї Водолія, є М73. Шарль Мессьє вніс цю групу з чотирьох зір до свого каталогу як скупчення, і таким воно вважалося тривалий час. Однак сучасні дослідження показують, що насправді ці світила розташовані занадто далеко одне від одного, аби утворювати гравітаційно зв’язну систему. Тож насправді це лише астеризм.

Іншим цікавим об’єктом є кулясте скупчення М2, розташоване на північ від Бети Водолія. Воно цікаве тим, що за наявності ідеальної видимості та гарного зору його можна побачити навіть неозброєним оком. А вже бінокль чи невеликий телескоп дозволяють розгледіти його в усіх подробицях.

Насправді М2 являє собою сферичну область простору діаметром 175 св. років, всередині якої вміщується принаймні 150 тис. зір. Відстань до неї становить 55 тис. св. років. Воно має вік у 12,5 млрд років і колись було частиною карликової галактики, поглинутої Чумацьким Шляхом.

Також у Водолії є кілька цікавих туманностей. NGC 7009, або ж Туманність Сатурн, справді чимось нагадує оточену кільцем планету Сонячної системи. Однак насправді це залишок скинутої оболонки червоного гіганта, що розширюється у космосі.

Інший цікавий об’єкт — туманність Равлик, або ж NGC 7293. Через характерний вигляд її також називають Оком Бога чи Оком Саурона. Хоча насправді це також планетарна туманність, у центрі якої розміщений білий карлик, який колись її породив. Це найближча до Землі планетарна туманність. Відстань до неї складає лише 650 св. років.

Серед галактик у Водолії можна виокремити NGC 7727. Вона має вигляд спіральної системи, рукави якої забули розгладити. Причиною цього є те, що вона є результатом відносно недавнього злиття двох різних систем. Доказом цього є присутність одразу двох надмасивних чорних дір, які перебувають на відстані 1600 св. років одна від одної.

Метеорні потоки

При тому, що Водолій не може похвалитися яскравими зорями, він регулярно постачає любителям астрономії видовища у вигляді метеорних потоків. У цьому сузір’ї їхніх радіантів налічується аж три. Найпотужнішим є Ета Аквариди, які спостерігаються з 21 квітня по 12 травня. Під час піка і в ідеальних умовах кількість може сягати 35 за годину. Утворився він завдяки знаменитій кометі Галлея. Другий потік — це Аквариди, які насправді мають два близьких один до одного радіанти. Пік «падаючих зір» від першого спостерігається 29 липня, а від другого — 6 серпня. Третій метеорний потік, Йота Аквариди, — дуже слабкий, і його пік теж спостерігається 6 серпня.