Лабораторія прикладної фізики (APL) Університету Джона Гопкінса офіційно перейшла до етапу збірки одного з найнезвичайніших апаратів в історії освоєння космосу. Безпілотний гвинтокрил Dragonfly («Бабка»), який своєю конструкцією нагадує легендарні орнітоптери із всесвіту «Дюни» Френка Герберта, готується до подорожі на Титан.
Хоча це не пустельний Аракіс, найбільший супутник Сатурна зустріне дослідника велетенськими просторами піщаних дюн. І хоча шанси зустріти там піщаного черв’яка лишаються лише в межах жартів, науковий потенціал цієї місії справді вражає.
Дрон-лабораторія
Dragonfly — це не просто дрон. Це повноцінний автономний робот розміром із невеликий автомобіль. На відміну від марсоходів, які роками долають кілька десятків кілометрів, літаючий дослідник зможе «стрибати» на величезні відстані, досліджуючи різні регіони Титана за один сеанс польоту.
Опинившись на поверхні супутника в 2034 році, апарат займатиметься комплексним аналізом: від вивчення складу атмосфери до сейсмічних вимірювань. Найбільший інтерес викликає хімічний склад поверхні. Під товстим шаром льоду на Титані ховається глобальний океан із солоною водою, що робить цей світ одним із найперспективніших місць для пошуку іншопланетного життя.
Повільний та холодний світ
Титан — справді дивне місце. Це єдиний супутник у Сонячній системі, що має щільну атмосферу. Повітря там у чотири рази щільніше за земне, а гравітація в сім разів слабша. Це створює фантастичні умови: якби ви опинилися там під дощем, краплі метану падали б надзвичайно повільно, наче в уповільненій зйомці.
Проте дочекатися такої зливи — непросте завдання, адже між опадами на Титані можуть минати століття. Така стабільна, хоч і холодна хімічна кухня є ідеальним місцем для утворення органічних сполук. Науковці вважають Титан «Землею в морозилці», через те, що він нагадує нашу планету до появи на ній перших живих організмів.
Дорога місія
Дослідження Титана — справа не з дешевих. Загальна вартість місії оцінюється у 3 млрд доларів. Попередні спроби зазирнути під густу туманну завісу супутника були вкрай обмеженими: у 2005 році зонд Huygens протримався на поверхні лише кілька годин через брак енергії.
Оскільки Dragonfly розрахований на тривалу роботу, сонячна енергія йому не допоможе — крізь густий смог Титана пробивається занадто мало світла. Тому Dragonfly працюватиме на ядерній енергії. Апарат оснастять багатоцільовим радіоізотопним термоелектричним генератором (БРІТЕГ). Паливні стрижні з плутонієм генеруватимуть тепло, яке перетворюватиметься на електрику, живлячи електроніку, сервоприводи та наукові прилади. Ця технологія вже успішно зарекомендувала себе на марсоходах Curiosity та Perseverance.
Початок шляху
Старт місії запланований на 2028 рік за допомогою ракети-носія SpaceX Falcon Heavy. Після злету апарат проведе у космосі довгі шість років польоту крізь Сонячну систему. Коли у 2034-му Dragonfly нарешті розправить свої гвинти над озерами та річками рідкого етану, людство отримає найчіткіший погляд на цей загадковий світ.
А поки що інженери продовжують збирати цей ядерний орнітоптер, пам’ятаючи головне правило мандрівників по дюнах: «Спеція має текти», а наука — рухатися вперед.
Раніше ми повідомляли про те, як перед початком етапу збірки Dragonfly пройшов критичну перевірку конструкції.
За матеріалами jalopnik.com
