Земля має потужну магнітосферу — велетенську невидиму «бульбашку», яка відхиляє сонячний вітер та оберігає планету від інших космічних загроз. Раніше вважалося, що цей захист поширюється на Місяць лише тоді, коли він безпосередньо проходить крізь хвіст магнітосфери під час свого 27-денного оберту. У новому дослідженні, що було опубліковане в журналі Science Advances, науковці доводять: людство недооцінювало масштаб земного захисту.

Астрофізики виявили, що магнітосфера створює особливу «порожнину», яка продовжує захищати поверхню Місяця від шкідливого випромінювання навіть тоді, коли наш супутник перебуває далеко за межами щита.
Докази з темного боку
Це відкриття стало можливим завдяки аналізу даних китайського місяцехода «Чан’е-4», який працює на зворотному боці Місяця, а також спостереженням орбітального апарата NASA LRO.
Науковці очікували, що рівень радіації за межами магнітосфери буде постійним і високим. Проте прилади зафіксували 20-відсоткове зниження потоку частинок у період «до полудня» за місячним часом. Це означає, що Земля якимось чином встигає «відфільтрувати» частину космічних променів навіть на відстані.
«Ми були відверто здивовані. Але з погляду фізики це має абсолютний сенс. Магнітосфера забезпечує набагато більший захист, ніж ми очікували раніше», — пояснює Роберт Віммер-Швайнгрубер, астрофізик із Кільського університету.

Найбільшу загрозу для здоров’я майбутніх мешканців місячних баз становлять не лише спалахи на Сонці, а й галактичні космічні промені. Це частинки (протони та ядра гелію), які розганяються вибухами наднових до швидкостей, близьких до світлових.
Виявлене зниження радіації на 20 % стосується переважно низькоенергетичних іонів. Це критично важлива новина, адже саме ці частинки є головними «ворогами» шкіри космонавтів. Оскільки шкіра — це наш найбільший орган, зменшення її опромінення є величезним бонусом для безпеки тривалих місій.
Виклики місії Artemis II

Це відкриття є надзвичайно актуальним зараз, коли програма NASA Artemis II та китайські місячні проєкти готуються повернути людей на поверхню супутника. Розуміння того, де і коли рівень радіації падає, допоможе краще планувати графіки виходів у відкритий космос та розміщення модулів.
Проте вчені застерігають: космос залишається непередбачуваним. Попри додатковий захист від Землі, сонячні спалахи все ще можуть миттєво підвищити рівень радіації у 10 разів. Космічна погода — це складне рівняння з багатьма невідомими, але тепер ми знаємо, що у нас є надійніший союзник, ніж ми сподівалися.
Раніше ми повідомляли про те, як полярні сяйва досягали екватора 41 тис. років тому.
За матеріалами Live Science