Астрономів не припиняє вражати таємничий об’єкт 3I/ATLAS, який завітав у нашу Сонячну систему з міжзоряного простору. Науковці з усього світу наполегливо вивчають його за допомогою потужних телескопів, намагаючись розгадати його походження та незвичайний склад. Хоча переважна більшість дослідників схиляється до думки, що це все ж таки комета, знахідка розпалила наукову уяву і спровокувала низку сміливих гіпотез.
Одну з найцікавіших ідей, здатних кардинально змінити наші уявлення про формування планет, представила астрофізикиня Сюзанна Пфальцнер. На спільному засіданні Європейського наукового конгресу в Німеччині вона висунула теорію про те, що саме такі міжзоряні мандрівники, як 3I/ATLAS, можуть бути «насінням» для швидкого народження гігантських планет.
Недоліки класичної теорії
Сучасна модель народження планет, відома як акреція, описує повільний процес: дрібні частинки пилу та газу в диску навколо молодої зорі зіштовхуються і поступово зростають, формуючи все більші тіла. Однак ця теорія має серйозний недолік: вона не може повною мірою пояснити, як успішно формуються масивні газові гіганти, подібні до Юпітера.
Комп’ютерні моделі демонструють, що на великих швидкостях дрібні тіла частіше розбиваються при зіткненнях, аніж злипаються. Це створює значну проблему, особливо для світил, подібних до нашого Сонця, які зберігають свої пилові диски лише протягом двох мільйонів років. За такий надзвичайно короткий у космічних масштабах час створити планету-гігант виключно шляхом акреції практично неможливо.
Космічні насінини
Гіпотеза Пфальцнер пропонує елегантне розв’язання цієї загадки. Дослідниця припускає, що гравітація молодої зорі може ефективно захоплювати мільйони міжзоряних об’єктів, розміром подібних до першого такого відвідувача — Оумуамуа, розміром близько 100 м. Це міжзоряне каміння може стати ідеальним будівельним матеріалом.
«Міжзоряний простір міг би постачати готове насіння для формування наступного покоління планет», — стверджує вчена. Ці об’єкти, вже будучи щільними та сформованими, надають процесу формування значний поштовх, надаючи масивне ядро, навколо якого може швидко накопичуватися газ, прискорюючи народження гіганта.
Чому гіганти люблять більші зорі
Ця теорія також чудово пояснює, чому газові гіганти надзвичайно рідко зустрічаються в системах холодних і невеликих світил, відомих як M-карлики. Все виявляється просто: у них слабша гравітація.
«Зорі з більшою масою ефективніше захоплюють міжзоряні об’єкти, — пояснює Сюзанна Пфальцнер. — Тому формування планет з міжзоряних об’єктів має бути ефективнішим навколо цих світил».
Зараз Пфальцнер та її команда активно працюють над комп’ютерним моделюванням, щоб з’ясувати, яку саме кількість планет можуть сформувати захоплені міжзоряні об’єкти та як вони розподіляються в навколозоряних дисках. Ця робота може відкрити нову сторінку в нашому розумінні того, як народжуються світи.
Раніше ми повідомляли про те, як комета 3I/ATLAS змінила колір під час місячного затемнення.
За матеріалами europlanet.org
