Наше світило вкотре нагадує про свою неприборкану космічну силу. У неділю, 10 травня, космічні обсерваторії зафіксували колосальний вибух: сонячний спалах буквально пробив величезну діру у верхніх шарах атмосфери Сонця. За даними Центру прогнозування космічної погоди Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA), цю подію зарахували до серйозного класу M5.7.
Головним «винуватцем» нинішнього космічного шторму є гігантська активна зона під індексом 4436. За даними порталу Spaceweather, це справжній генератор хаосу: лише минулого тижня, перебуваючи на невидимому для нас зворотному боці Сонця, ця ж пляма згенерувала щонайменше п’ять потужних корональних викидів. Оскільки сонячна ротація продовжує розвертати пляму «обличчям» до Землі, астрономи не виключають нових вибухів найближчими днями, які можуть спровокувати інтенсивніші магнітні бурі.
Земля під прицілом
Сонячні спалахи — це раптові та неймовірно інтенсивні викиди електромагнітного випромінювання. Клас M позначає другу за потужністю категорію після екстремальних спалахів класу X. Оскільки це випромінювання (світло, рентгенівські та ультрафіолетові промені) рухається зі швидкістю світла, воно досягає нашої планети всього за вісім хвилин — фактично в той самий момент, коли астрономи його помічають. Хоча магнітне поле та щільна атмосфера Землі надійно захищають біологічне життя від смертоносної космічної радіації, високоенергетичні фотони серйозно бомбардують іоносферу.
Цього разу надлишок енергії миттєво спричинив тимчасові, але відчутні перебої у роботі високочастотного радіозв’язку на всій освітленій Сонцем стороні нашої планети, а також міг створити перешкоди для навігаційних супутників, про що попереджала агенція NASA.
Плазмова хмара наближається
Проте електромагнітний спалах — це лише перша дія космічної вистави. Виверження також супроводжувалося так званим корональним викидом маси (КВМ). На відміну від безмасового випромінювання спалаху, КВМ — це колосальна хмара розпеченої сонячної плазми та радіації (протонів і електронів), яка відривається від зорі й летить крізь міжпланетний простір значно повільніше, долаючи відстань до Землі за кілька днів.
«Комп’ютерне моделювання траєкторії показує, що основний масив плазми має пройти далеко повз орбіту Землі, — зазначається в офіційній заяві NOAA. — Проте ми не можемо повністю виключати так званого побічного удару або прибуття ударної хвилі пізно ввечері 12 травня чи на початку доби 13 травня».
Геомагнітні бурі: чого чекати мешканцям Землі
Якщо цей плазмовий шлейф таки «зачепить» магнітний щит нашої планети, наслідки не забаряться. Експерти Британської метеорологічної служби прогнозують незначну геомагнітну бурю рівня G1. Геомагнітні шторми класифікуються за п’ятибальною шкалою, де G5 — найнебезпечніший екстремальний рівень, здатний виводити з ладу електромережі.
Попри те, що буря класу G1 вважається найслабшою в класифікації, вона все ще має наслідки. Центр прогнозування космічної погоди зазначає, що такий шторм цілком здатний спровокувати слабкі флуктуації в енергосистемах, трохи вплинути на орбіти супутників та дезорієнтувати деякі види перелітних птахів. А головне — буря обіцяє подарувати спостерігачам північне сяйво, яке може зміститися південніше звичних широт і стати видимим, наприклад, у північних частинах американських штатів Мічиган та Мен.
Феномен активної плями 4436
Такі події привертають особливу увагу науковців, адже вони відбуваються в період, коли зоря мала б поступово заспокоюватися. Останніми роками Сонце перебувало на піку свого 11-річного циклу активності — так званому сонячному максимумі. За розрахунками астрофізиків, цей максимум, імовірно, завершився на початку 2025 року. Теоретично, з цього моменту глобальна сонячна активність має неухильно знижуватися.
Проте спалахи магнітудою 5.7 все ще трапляються, адже на поверхні з’являються масштабні сонячні плями.
Раніше ми повідомляли про те, як спалахи на Сонці допомогли розкрити півстолітню наукову загадку.
За матеріалами livescience.com
