Робот-будівельник з Австралії: 3D-друк місячних баз із місцевих матеріалів

Озброєна павуковими ногами й екструдером для ґрунту, австралійська роботизована система Charlotte обіцяє звести стандартний будинок площею 200 м² менш ніж за добу. Розробку ведуть Crest Robotics разом з Earthbuilt Technology. Їхня мета — швидке, доступне й низьковуглецеве будівництво прямо на місці з локальних матеріалів. У підвішеному під шасі модулі Earthbuilt сипкі матеріали (пісок, земля, подрібнена цегла) подаються у міцний текстильний рукав і пошарово ущільнюються, формуючи тримальні стіни — підхід близький до earthbag-технології. За словами команди, така схема скорочує логістику, відходи та вуглецевий слід у порівнянні з традиційними методами.

Візуалізація — шестиногий робот Charlotte з’єднаний гнучким рукавом із модулем подачі суміші для безперервного 3D-друку реголітом. Джерело: crestrobotics

Особливість Charlotte — шестинога, складна конструкція. На відміну від громіздких портальних 3D-принтерів, робот компактно пакується для транспортування, розкладається на майданчику й автономно друкує контур будівлі, нашаровуючи й ущільнюючи матеріал. Демонстрація прототипу запланована під час 76-го Міжнародного астронавтичного конгресу в Сіднеї (29 вересня — 3 жовтня), де проєкт підтримує програма NSW Space+.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту
Візуалізація — Charlotte друкує периметр місячного модуля: шар за шаром з місцевого реголіту формуються стіни. Джерело: crestrobotics

Як це працює? Такі установки працюють як великий кондитерський мішок для будинків: робот рухається по периметру майбутніх стін і безперервно видавлює шар матеріалу у міцний рукав, одразу його ущільнюючи. Він слідує цифровому кресленику, тож кожен шар лягає точно за планом, а датчики контролюють рівність і товщину. Завдяки павуковим ногам машина тримає стабільність і легко маневрує на будмайданчику без рейок і кранів. Секрет у поєднанні трьох речей: використання місцевих сипких матеріалів (менше логістики), м’якої опалубки-рукава (швидка форма для стін) і автоматизованого нашарування (мало відходів, висока швидкість). У результаті отримуємо міцні, теплі стіни з мінімумом людей і техніки.

Візуалізація — готові аркові укриття. Робот завершує внутрішні шари, а допоміжна платформа підвозить матеріал. Джерело: crestrobotics

Чому це важливо? Ті самі принципи локального використання ресурсів (ISRU) критично важливі для місячних баз: легкий, складаний робот здатен ущільнювати реголіт у захисні куполи, дороги й посадкові майданчики, зменшуючи прив’язку до вантажів із Землі. Це знижує вартість і ризики довготривалих місій, а також створює захист від радіації й мікрометеоритів — необхідну інфраструктуру для обсерваторій на зворотному боці Місяця та інших наукових комплексів. Аналогічні ініціативи вже випробовує ICON у межах NASA Project Olympus, що додатково підтверджує тренд на 3D-будівництво поза Землею.

Хочете побачити, як такі будівельні роботи наближають нас до реальних баз на Марсі? Загляньте у наш гід по марсіанській флотилії — орбітальні апарати, посадкові платформи й ровери вже десятиліттями готують дані про ґрунт, клімат і ресурси, без яких інженери не почнуть зводити перші оселі на Червоній планеті. Дізнайтеся, хто зараз працює біля Марса і що ми вже знаємо завдяки цим місіям у матеріалі «Марсіанська флотилія: космічні апарати, які вивчають Червону планету».

За матеріалами abc, crestrobotics

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту