Уже достатньо давно астрономи підозрювали, що однією з причин таємничої поведінки гігантської зорі Бетельгейзе є наявність у неї супутника, світло якого губиться серед пилу, що наповнює систему. Тепер його існування остаточно доведене.
Складне відкриття
Бетельгейзе, яскраво-червона зоря, що позначає плече Оріона, вже давно підозрювалася в тому, що приховує таємницю, а саме — супутню зорю. Однак, щоб це довести, потрібно було встигнути зафіксувати швидкоплинне вирівнювання і залучити деякі з найпотужніших космічних телескопів у перегонах із часом. Тепер дослідники з Університету Карнегі-Меллон нарешті підтвердили те, що багато хто підозрював: Бетельгейзе справді має супутню зорю, хоча і не зовсім такого типу, як очікували.
Складність виявлення будь-чого поблизу Бетельгейзе неможливо переоцінити. Ця зоря приблизно в 700 разів більша за Сонце і в тисячі разів яскравіша, що надзвичайно ускладнює виявлення об’єктів поблизу. Це схоже на спробу сфотографувати світлячка, що літає поруч із фарами автомобіля. Різниця в яскравості між Бетельгейзе та її крихітним супутником, як висловилася Анна О’Грейді, постдокторантка в Карнегі-Меллоні, абсолютно божевільна.
Магазин від Universe Space Tech
Колекція журналів Universe Space Tech №1
До товаруПрорив стався під час критичного періоду спостережень близько 6 грудня, коли супутник, ласкаво названий Бетельбадді, досяг максимальної відстані від надгіганта, перш ніж зникнути за ним на наступні два роки. Ситуація вимагала швидких дій. О’Грейді та її команда забезпечили собі дискреційний час директора як на рентгенівській обсерваторії Chandra NASA, так і на космічному телескопі Hubble, який зазвичай надається тільки для найвинятковіших наукових досліджень. Одночасне прийняття двох таких пропозицій свідчить про важливість відкриття.
Бетельбадді — супутник зорі Бетельгейзе
Використовуючи найглибші рентгенівські спостереження Бетельгейзе, отримані за допомогою обсерваторії Chandra, команда О’Грейді шукала ознаки акреції — процесу, характерного для компактних об’єктів, таких як нейтронні зорі чи білі карлики, які поглинають матерію з навколишнього середовища. Однак жодних слідів акреції виявлено не було, тож ці сценарії виключили. Натомість результати, опубліковані в Astrophysical Journal, вказують на інше, більш звичне, але не менш захопливе пояснення — молодий зоряний об’єкт, за розмірами приблизно як наше Сонце.
Окрім підтвердження існування Бетельбадді, ці відкриття допомагають пояснити загадковий шестирічний цикл яскравішання та тьмяніння Бетельгейзе. Попереднє дослідження 2024 року припустило, що супутник, який обертається навколо зорі, очищає її від пилу, що блокує світло. Через це Бетельгейзе здається яскравішою із Землі. Тепер ця теорія нарешті отримала підтвердження спостереженнями. Однак вона ставить під сумнів сучасні моделі процесу формування подвійних зір.
Зазвичай подвійні пари утворюються з подібними масами, але Бетельгейзе важить 16 або 17 сонячних мас, тоді як її супутник — лише приблизно одну. Таке разюче співвідношення відкриває нові можливості для дослідження подвійних зір з екстремально різними масами. Ці області досі залишаються майже невивченими насамперед через те, що подібні системи надзвичайно важко виявити.
За матеріалами phys.org
