Повільне та ретроградне обертання Венери навколо власної осі — одна з найбільших загадок нашої Сонячної системи. Однак нове дослідження, представлене на Генеральній асамблеї Європейського союзу геонаук у Відні, пропонує переконливе пояснення. Дослідники вважають, що в перші 50 млн років свого існування планета могла пережити масштабне зіткнення з космічним тілом розміром із Місяць.
Седрік Гілманн, планетолог зі Швейцарської вищої технічної школи Цюриха та головний автор дослідження, пояснює, що вчені прагнули з’ясувати, чи міг такий удар докорінно змінити обертання планети. Сьогодні Венера, маючи розміри майже як у Землі, є справжнім пеклом: температура її поверхні сягає 467°C, а тиск у 92 рази вищий за земний. До того ж, на відміну від усіх інших планет Сонячної системи, Венера обертається за годинниковою стрілкою, причому один оберт триває неймовірні 248 земних діб.
Моделювання фатального удару
Щоб перевірити свою теорію, науковці використали комп’ютерні симуляції. «Фактично, ми кидаємо великий камінь у ще більший камінь і дивимося, як деформується планета, як змінюються її обертання та внутрішня температура», — зазначає Гілманн.
Результати виявилися вельми цікавими. Об’єкт масою близько 10 % від маси Венери, вдаривши її під великим кутом, здатен різко загальмувати первісно швидке обертання молодої планети. Залежно від характеристик удару, Венера могла або поступово сповільнитися до свого нинішнього стану, або відразу набути ретроградного руху.
Океани розплавленої магми
Як і очікувалося, симуляції показали, що такі гігантські зіткнення утворюють на планеті поверхневі магматичні океани. Їхня глибина може варіюватися від 100-кілометрового шару до повного розплавлення мантії. Якщо розрахунки правильні, катастрофа розплавила майже 99 % мантії Венери — внутрішнього шару між корою та ядром.
Проте, ефективно випромінюючи тепло в космос, такий океан швидко (за геологічними мірками) охолоджується. За словами Гілманна, вже через кілька сотень мільйонів років після катастрофи планета виглядала б так, ніби жодного удару не було. Водночас досі тривають дискусії про те, чи спричинило це зіткнення відсутність тектоніки плит. Відомо лише те, що саме нездатність планети масштабно переробляти вуглець призвела до її нинішнього нестримного парникового ефекту.
Чи залишилася в надрах вода?
Стівен Кейн, астрофізик із Каліфорнійського університету в Ріверсайді, наголошує на важливості цієї проблеми. Обертання планети відіграє вирішальну роль в еволюції клімату, формуванні хмар та підтримці умов, придатних для життя, адже саме воно визначає, як планета перерозподіляє енергію. Тому історія обертання Венери — це ключ до розуміння того, чи була вона колись більш гостинним світом.
Враховуючи близькість до світила та той факт, що кожний мільярд років яскравість Сонця зростає на 10 %, доля Венери була практично приречена. Вивчати цю складну планету продовжить майбутня місія Європейської космічної агенції під назвою Envision.
Для Седріка Гілманна найбільшим питанням залишається наявність води у глибоких надрах планети. Якщо внутрішня структура Венери повністю суха, це означатиме остаточну втрату води в процесі еволюції. Якщо ж у надрах досі є волога, історія пекельної сусідки Землі зберігає ще чимало неймовірних таємниць.
Раніше ми розповідали про те, як таємничий феномен на Венері знайшов пояснення.
За матеріалами universetoday.com
