Марсохід Curiosity, який вже понад десятиліття невтомно досліджує простори Червоної планети, нещодавно надіслав на Землю серію світлин, які викликали жваві дискусії серед науковців. Під час дослідження кратера, вік якого оцінюють у 50 млн років, апарат натрапив на незвичайний ландшафт. Поверхня скель у цьому регіоні вкрита складним геометричним візерунком, що нагадує луску гігантської рептилії або потріскану шкіру динозавра. Ця знахідка стала черговим важливим доказом у справі про «вологе» минуле Марса.
Загадкові структури були виявлені 7 квітня 2026 року, коли шестиколісний робот NASA наближався до невеликого ударного кратера під назвою Antofagasta. Використовуючи свою потужну камеру Mastcam, Curiosity зробив детальні панорамні знімки, на яких чітко видно тисячі багатокутників у формі стільників.
Абігейл Фрейман, заступниця наукового керівника проєкту в Лабораторії реактивного руху NASA, зазначила у своєму звіті, що подібні текстури науковці бачили й раніше, проте їхня кількість та масштаб у цьому регіоні вражають. Полігональні структури простягаються на десятки метрів, вкриваючи стародавні скелі суцільним килимом, що створює ілюзію органічного походження.
Сліди води та кліматичні цикли
Попри те, що сьогодні Марс є холодною та сухою пустелею, його геологія зберігає пам’ять про зовсім інші часи. На Землі подібні багатокутні візерунки виникають унаслідок регулярних циклів розширення та стискання ґрунту. Найчастіше це відбувається через замерзання та відтавання води у приполярних регіонах або через висихання вологого мулу в посушливих зонах.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товару
Науковці вважають, що ці «стільники» є прямим свідченням того, що колись на Марсі була щільна атмосфера та рідка вода. Ймовірно, мільярди років тому цей регіон був дном озера чи річкової дельти, де періодичні зміни вологості та температури «карбували» на поверхні ці складні геометричні фігури. Зараз команда місії активно аналізує хімічні дані, отримані від Curiosity, щоб точно визначити, яка саме гіпотеза — термічні цикли чи висихання осадів — є правильною.
Мінеральне мереживо
Шлях Curiosity до Antofagasta пролягав через складну ділянку гори Шарп (Mount Sharp). Тут ровер виявив ще одне цікаве явище — так званий boxwork (коробчасту структуру). Це тонкі мінеральні вени, що утворюють павутиноподібні візерунки на поверхні. Науковці припускають, що ці утворення з’явилися, коли мінералізована ґрунтова вода заповнювала тріщини в скелях. Згодом навколишня м’якша порода еродувала, залишивши після себе лише тверде кам’яне мереживо.
Сам кратер, названий на честь чилійського міста в пустелі Атакама, є унікальним об’єктом для досліджень. За космічними мірками, він зовсім молодий — йому менш як 50 млн років. Це означає, що породи всередині нього зазнавали впливу інтенсивної радіації протягом відносно короткого часу. Це дає надію знайти зразки, які зберегли свій первісний хімічний склад майже незмінним.
Органіка в камені: чи був Марс живим?
Паралельно з геологічними спостереженнями, Curiosity продовжує свою головну місію — пошук молекулярних ознак життя. Нещодавно марсохід зробив фундаментальне відкриття, виявивши понад 20 видів складних органічних молекул у багатих на глину пісковиках.
Хоча наявність органіки сама по собі не є прямим доказом існування живих організмів у минулому, проте їхня різноманітність та концентрація у відкладеннях на дні висохлих озер є обнадійливим сигналом. Більшість цих сполук на Землі є «цеглинками», з яких будуються живі клітини. Це відкриття, разом із вивченням «рептилієподібних» скель кратера Antofagasta, поступово складає пазл давнього Марса як планети, що колись мала всі умови для зародження життя.
Раніше ми повідомляли про те, як на Марсі знайшли нові органічні сполуки.
За матеріалами petapixel.com
